tooservise.ru

Все самое интересное на нашем сайте — Добавь в закладки

Інше рішення стор 49

Винен.
— Та буде вам, не тушуйтесь, Микола Федорович. Адже ми говоримо як друзі. Друга подія — це початок Фінської війни. — Філіп Ілліч розсміявся. — Хвацько ви цього снайпера взяли! З вигадкою. Взяття фінського снайпера живцем характеризує вас як хороброго командира, здатного нестандартно мислити в критичній обстановці. Він вас запросто міг убити, як убив до цього чотирьох ваших підлеглих. А ви його все-таки піймали і зі спущеними, пардон, штанами привели в свій штаб. Геройський вчинок, чого вже тут соромитись. Коли ваше прізвище промайнула у зведенні донесень, тут ви, Микола Федорович, вперше потрапили в поле нашого зору. А головне, Микола Федорович, полягає в тому, що ви не тільки зловили ворожого снайпера, але і змогли самостійно його допитати.
Філіп Ілліч відставив чашку і вже без посмішки подивився на Колю,
— Ви взагалі виявили рідкісний лінгвістичний талант і через два місяці після початку військових дій говорили по-фінськи без акценту. Ми допитували фінів після вас. Вони були переконані, що ви — фін або вепс.
— Я мордвин, а мордовська мова схожий на фінський.
— Згоден. А російська — українська та болгарська. Тільки по-українськи або по-болгарськи я розуміти — розумію, а говорити не вмію. Улавливаешь?
— Винен, не зовсім.
— Микола Федорович, ви не тільки грамотний і хоробрий командир. У вас хороші здібності до мов. Такі люди нам потрібні.
— Кому це — «вам»?
— «Нам» — це Генерального штабу РСЧА. Ви, напевно, чули, що в Генеральному штабі існує Головне розвідувальне управління?
— Винен, ніяк немає.
— Тим не менш, вона існує, тільки не афішує свою діяльність. Представляюся: генерал-майор Головін. Я служу в Головному розвідувальному управлінні Генерального штабу. Наказати не можу, тому роблю вам, Микола Федорович .офіційну пропозицію. Вважайте, що воно виходить від начальника Генштабу Мар-шала Радянського Союзу Шапошникова. Наша розмова з вами узгоджена з Борисом Михайловичем.
Коля бачив Шапошникова всього тиждень тому, і, на-скільки він розбирався у військових званнях, той був ко-мандармом першого рангу.
— А хіба він маршал? — запитав він.
— Маршал, — поблажливо посміхнувшись, під-твердив Головін, — Указом Президії Верховної Со-вета Союзу РСР вчора Борису Михайловичу присвоєно звання Маршала Радянського Союзу. Якщо вам цікаво, то скажу, що тим же указом маршальські звання при-своены Ворошилову, Куликові та Тимошенко.
У Колі запаморочилось у голові. Думки розбіглися як зайці, в різні сторони. Про нього, нікому не відомому за межами частини старшому лейтенантові, знає начальник Генерального штабу РККА! Від цієї думки стало моторошно.
— А хіба він знає про мене?
— Зрозуміло. Я доповідав йому ваша особиста справа, висловив свої міркування щодо доцільності залучення вас до роботи в службі розвідки, і Борис Михайлович дав «добро» на проведення з вами попередньої бесіди. От я і роблю вам офіційну пропозицію про перехід на службу в ГРУ. Перш ніж ви дасте мені відповідь, дозволю собі дати дружню пораду: не відмовляйтеся.
— Чому? — дурніший питання важко було придумати, але слово не горобець, вирвалося.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code

Copyright © All rights reserved. | Newsphere by AF themes.